Підшипник – виріб, призначений для використання в якості опори рухливих деталей механізму з метою фіксації їх положення щодо нерухомих деталей і зниження тертя.
Відповідно до опису легко зрозуміти, що виріб дуже поширений, як в промисловості так і в побуті.
За типом тіл кочення підшипники діляться на підшипники кочення, підшипники ковзання і підшипники лінійного переміщення.
У свою чергу підшипники кочення підрозділяються на кулькові, роликові та комбіновані.
Як і випливає з назви, у ролі тіл кочення у кулькового підшипника виступають кульки, у роликового – відповідно ролики, а комбіновані підшипники несуть в собі і ті, і інші тіла кочення.
З підшипниками ковзання простіше – тіл кочення у них немає зовсім. До них відносяться, перш за все, втулки (в тому числі сухого змащування) і т.д. шарнірні підшипники. У російській документації зустрічається абревіатура ШС – це про підшипники ковзання.
Підшипники лінійного переміщення це підшипники з абсолютно іншим принципом роботи. Якщо для звичайного підшипника характерні жорстка посадка на вал (і / або в корпус) і обертання власне навколо вала, то для підшипників лінійного переміщення характерно рух уздовж направляючої, будь то вал або рейка.
Далі слідує класифікація за принципом роботи підшипника.
Підшипники, які можуть нести тільки радіальне навантаження, тобто перпендикулярно валу, називаються радіальними.
Підшипники, які можуть нести тільки осьове навантаження, тобто вздовж вала, називаються опорними або наполегливими. Найкраще використовувати визначення наполегливі, тому що існує тип підшипників, званий «опорні ролики» – у них інший принцип
Підшипники, які можуть нести і радіальну і осьове навантаження, називаються радіально-наполегливими. У разі, якщо це роликовий підшипник, існує термін «конічний роликовий підшипник» або просто «конічка». Мабуть ця назва походить з особливості конструкції цих підшипників – вони складаються з двох знімних частин і, якщо зовнішню обойму зняти, то ми побачимо внутрішню обойму з роликами у вигляді усіченого конуса.
Підшипники також діляться за кількістю рядів – одно-, дво-, і багаторядні.
Якщо розглядати класифікацію підшипників по особливостям конструкції, то виникає плутанина, тому що для більшості підшипників принцип роботи та особливості конструкції збігаються.
Існують підшипники, які дещо вибиваються з цієї класифікації.
Яскравим прикладом таких підшипників є сферичні, т.зв. самоустановлювальні (а краще використовувати термін «самоцентрувальні») підшипники. Це завжди дворядні кулькові або роликові підшипники, у яких внутрішня обойма разом з тілами кочення може досить вільно змінювати своє положення щодо зовнішньої обойми. Це дозволяє компенсувати різницю висот вала в установці. Такі підшипники отримали своє визнання і широке поширення в промисловості.
Іншим яскравим прикладом можуть служити «кулькові підшипники з чотирьохточковим контактом». І хоча за зовнішнім виглядом вони нагадують звичайні радіальні кулькові підшипники, особливості розділеної навпіл уздовж якийсь із обойм говорять про спеціальне призначення таких підшипників.
З іншого боку, т.зв. «Голчасті підшипники» є всього лише різновидом звичайних роликових підшипників. У разі, якщо довжина ролика значно перевищує його діаметр, його можна вважати «голкою».
Згадані вище «опорні ролики» також можна вважати підшипників зі спеціальною конструкцією, хоча в своїй основі це радіальні роликові / голчасті підшипники.
Також можливі відхилення або зміни в конструкції, як зовнішньої, так і внутрішньої зроблені з метою зміни характеристик підшипника або є наслідком особливостей конструкції вузла. Прикладом можуть служити підшипники з проточкою по зовнішньої обоймі і стопорним кільцем або підшипники зі зміненою конструкцією (або матеріалом сепаратора).
